Іра Черняк: «Завжди можна почати діяти зараз, замість того, щоб жалкувати про минуле» - велике інтерв’ю

Іра  – власниця СММ-агентства, українська блогерка, відповідальна за свій контент, та просто креейторка ідей. А ще вона обожнює Львів та філософські розмови.

Наша редакторка поспілкувалася з дівчиною і дізналася все про її блогерську діяльність, життєві принципи та пріоритети, не обійшлося й без порад для наших читачів.

Іро, для початку, розкажи трохи про себе. Чим займаєшся?

Все життя займаюсь тим, що намагаюсь зрозуміти хто я. 

Якщо ж говорити про те, чим я найбільше горю — то це генерація ідей. Як в сфері роботи, так і просто в житті.

Якщо про те, чим займаюсь — в мене власне смм-агенство, якому вже 4 роки. Крім того, що я там просто співвласник, ще виступаю там в ролі креативного директора. Що, знову ж таки, пов‘язане з моєю любов’ю до ідей.

Веду блог в інстаграмі. Одним словом його важко описати, це щось середнє між лайфстайлом, бо тут багато про моє життя та цінності, та науково-популярним блогом. Розповідаю про схуднення з точки зору науки, про харчування, тренування, роботу організму.

Яка була початкова мета твого блогу – заробити гроші, донести інформацію, просто розважитись або щось інше?

Ой, я найперша зі своїх знайомих з‘явилась в інстаграмі. Це був далекий 2013 і про інстаграм тоді ніхто й не говорив. Це був просто якийсь дивний додаток, в якому є багато зарубіжних селеб. (Якщо пам’ятаєте часи tumblr, інстаграм тоді був так само «на слуху» як і він)

В нас тоді всі сиділи в ВК і навіть не думали, що колись його можуть закрити.

Тож, я була тут сама-самісінька і просто в рекомендаціях почали з‘являтись сторінки на подобі блогів. Виглядало це так: просто профіль з одним акцентним кольором. Зелена сторінка, рожева сторінка тощо. Не було жодних текстів, і, тим більше, сторіс. І на такі блоги самі органічно підписувались люди.

Мене, як людину творчу з дитинства, дуже зачепила ідея так реалізовувати себе, тож я просто старалась також робити естетичні (на той час) фото.

Ніхто не думав тоді, що в інстаграмі можуть бути якісь гроші. І я дуже жалкую до сих пір, що, не дивлячись на дике бажання не намагалася розвивати сторінку вже тоді. Бо на той час це можна було зробити самими хештегами та масфоловінгом (ред. Масова підписка на акаунти). І ці інструменти справді приводили аудиторію, бо були новими.

 












Фото Іри на початку створення її профілю в Інстаграм (2014-2015 роки).

Як би там не було, саме в форматі блогу, яким його всі уявляють, я почала вести профіль в 2016 році. І в мене все ще гарно виходило, аудиторія росла органічно. В рідних Черкасах мій інстаграм більш-менш знали.

А в 2017 навіть підходили сфотографуватись.

Відразу відповім на логічне питання «чому тоді в мене зараз не мільйон?»

Бо я просто вигоріла і перестала вести сторінку десь на рік. А коли повернулась, все напрацьоване було вже втрачено. Від цього ще більше опустились руки.

Зібрала я себе до купи тільки минулого року, коли зрозуміла що вже 7 років я мрію про великий блог і що без нього я не бачитиму себе реалізованою.

Така в мене виявилась дивна мрія всього життя. Ніби гештальт, який я просто не можу не закрити. Треба діяти.

І ось зараз я є, там де я є ( Ред. за сторінкою Іри в інстаграм зараз слідкує 28,3 тисяч підписників). У планах масштабувати блог настільки сильно, що поки що не бачила подібного масштабу в Україні зовсім! Цілі в мене дуже амбітні.

Якщо про сенс цього всього, то спочатку, як я казала, це була лише творчість. Зараз, в першу чергу, це звичайно людська потреба в визнанні, заробіток, а ще хороший старт для будь-якого наступного бізнесу, який я захочу реалізувати в майбутньому.

Бо коли в тебе є лояльна аудиторія — в тебе вже є клієнти/покупці, що б ти не почав раптом робити.

 

Як ти вже сказала раніше, інстаграм в тебе з`явився задовго до того, як став популярним в Україні. У такому випадку, яке ставлення до твоєї блогерської діяльності було у батьків, родичів, друзів?

Батьки і родичі тоді ще навіть в «однокласних» не сиділи, якщо говорити про 2013, тому вони навіть не знали, що таке існує і що я веду якісь сторінки.

Друзі скоріш приймали це як якесь хоббі в області фотографії, думки ж свої я тоді ще не писала.

Коли все почало набирати обертів, було багато іронічних фраз типу «ну Іра ж блогерка», «ой, а ти будеш фоткати в інстаграм те, що ми зараз замовили?», «що ти, блогер, так?». Але вони мене не надто зачіпали. Скоріш це сприймалось так, ніби я «не така як всі» і маю досить дивне хоббі. Деякі, навпаки, захоплювались вмінням бачити гарний кадр.

Колись тато випадково дізнався що в мене 5000 підписників, для нього це було шоком. Не знаю, чи бачив він скільки їх зараз. Батьки в мене досить відкриті до будь-яких моїх проявів самореалізації і ніколи не тиснуть, не розпитують надто про це, хоча в нас доволі теплі і близькі стосунки. Вони знають, що якщо я хочу щось розповісти  — розповім сама.

Центральна тема твого блогу  – здоров`я та схуднення, я правильно розумію?

Так, зараз основна тема блогу — здорове (як психологічно, так і фізично), лише підтверджене наукою схуднення.

Ця тема сама з‘явилась після того, як я роками худла абсолютно абсурдними способами, про які почула/прочитала в «інста-дієтологів». Отримала РПП (ред. розлад харчової поведінки – психологічне захворювання, причиною якого є нездорове харчування: пере- або недоїдання), зіпсувала здоров‘я, ледь не поїхала головою, а лише потім вирішила засісти і вивчати як організм працює насправді. Як виявилось, міфів, яким слідують люди, настільки багато, що прямо таки 90%  порад, якими люди користуються — абсолютне мракобісся.

Спочатку я просто почала спростовувати міфи, про які вже знала. Потім, коли зрозуміла, що бачу свій блог і далі в такому ж напрямку, почала спеціально шукати, де є справжні, надійні наукові дані. Знайшла кілька надійних джерел. Постійно захожу в них, щоб поновити свої знання, а найцікавіші відкриття розповідаю в блозі.

Тобто ти розповідаєш не про дієти, а навпаки – про здорове схуднення, я б навіть сказала, що ти показуєш те, як можна насолоджуватись самим процесом втрати ваги. І як ти вже сказала, всі твої твердження завжди підкріплені науковими фактами, чим ти керуєшся при виборі матеріалів?

Керуюсь таким методом: якщо тема цікава мені, то вона ж буде цікавою і підписникам. Зараз готую пост про те, що таке калорія сама по собі, звідки вони беруться, як люди дізнались скільки калорій є в тому чи іншому продукті.

Інколи підписники самі пишуть, про що б вони хотіли дізнатись. Так було з серією постів про кето дієту. Мене запитали чи працює вона і як взагалі впливає.

Я ні в якому разі не хочу робити блог, подібний до шарлатанів з мільйонною аудиторією, що пройшли курс «нутриціологія за 5 днів» і написали в шапці профілю «дієтолог з дипломом»... А потім ще умудряються нести нісенітницю про цукор та глютен.

Моя позиція проста — я не лікар і мої слова не слід сприймати як святий грааль. Я не змошую слідувати своїм порадам, я взагалі не раджу, я ділюсь тим, про що дізналась. Якщо ви хочете вилікувати ожиріння саме правильно — знайдіть компетентного (важливо!) дієтолога. Я ж знайшла наукову інформацію для себе, ретельно перевірила її, наскільки це було можливо, і поділилась цікавим з вами. Все. Ще лишаю завжди посилання на наукові джерела, щоб люди могли дізнатись все «з перших уст».

Тут ще важливо уточнити, що я ні в якому разі не є лікарем, не консультую, не лікую ожиріння. В мене просто науково-популярний блог. Як є наукпоп про космос і планети, від людей які НЕ є науковцями чи космонавтами, а просто вивчають цю тему для себе. Так само в мене, тільки про схуднення.

Не дивлячись на це, я ретельно перевіряю все, що публікую. Якщо дослідження — то це рандомізоване контрольоване дослідження (це еталон в світі досліджень). А ще краще — науковий мета-аналіз. Це коли збирається і аналізується інформація відразу з багатьох таких досліджень.

Короче кажучи, в цій темі я задрот.

Розкажи коротко, нашим читачам, про метод харчування якого ти зараз дотримуєшся?

Зараз я дотримуюсь золотої середини між підрахунком калорій, інтуїтивним харчуванням та збалансованим раціоном.

Тобто, я їм все, що хочу, але рахую калорійність, щоб вона була в межах моєї норми. При цьому, абсолюно органічно в мене виходить харчуватись різноманітно та по «золотому стандарту»: 80% — «здорова» їжа, 20% — смаколики, які може не несуть користь, але несуть радість.

До речі, абсолютно впевнена, що будь-яка людина буде харчуватись за тим самим принципом 80/20, якщо забуде всі «дієтні» міфи, та буде слухати кокретно свій організм.

Маєш блогерів або просто лідерів думок, якими ти дійсно надихаєшся, можливо вважаєш їх прикладом для наслідування, береш щось корисне для себе з їхніх сторінок?

В темі харчування таких нема зараз. Раніше цю ж тему розкривала Таня Мінт, але зараз вона змінила направлення. Частково, нею я й надихнулась, коли вирішила вести сторінку про це, вирішила що «такий блог просто має бути і в українському просторі! Я його і принесу».

З інших сфер безкінечно поважаю та захоплююсь Сашею Мітрошиною. Якби обрала єдиний блог, який маю дивитись до кінця життя — це точно була б вона! Дуже імпонують її життєві принципи, жага до знань, реалізація свого потенціалу та побудова власного ідеального способу життя.

Також подобається слідкувати за Nioly, Марго Савчук та Неллі Армані. Просто імпонують їх думки, цікаві мені як особистості.


Іро, таке філософське питання спеціально для тебе: Що означає щастя в твоєму розумінні? В які моменти ти можеш щиро промовити: «Я – щаслива»? 

Якщо дивлюсь на все своє життя зі сторони, щиро вважаю, що я щаслива людина. Бо в мене є все необхідне, чого нема — я маю плани та можливість досягти, а якісь проблеми скоріше здаються шансом попрацювати мозком/руками і навчитись їх вирішувати.

Часто знаходжу себе щасливою просто «в моменті» (вибачаюсь за асоціацію з піснею, яка всім набридла).

Просто можу дивитись і вікно і думати «як же добре».

А якщо говорити про моменти тотальної радості, то це саме та секунда, коли мій мозок генерує чергову геніальну ідею. В ці моменти хочеться плакати і стрибати від емоцій, що зашкалюють.


 

Як блогер з досвідом, поділися з нами, що цікавить твою аудиторію найбільше? Які теми залітають?

Я не буду казати банальне «щирість», бо це мало про що каже, знаю на власному досвіді: пусте слово, ніякої конкретики. Не скажу і банально «гроші, скандали, інтим», бо це надто радикально.

Те, що я усвідомила і що зрозуміла, навчаючись на кращих курсах.

Ваш блог — це як будь-який сценарій. Як серіал/фільм/книга. Аудиторії треба показувати зі сторони:

1) Ваша ціль, як героя. Згадайте фільми, завжди ясно: та хоче знайти хлопця, цей стати мільйонером, той виростити дітей і тд. Так само і в блозі має бути ясно куди ви прямуєте: плануєте розбагатіти, схуднути, одружитись..

2) Ваш шлях. Найважливіше — показувати проблеми і невдачі, як би жорстоко це не звучало. Повертаємось до тих же серіалів — без драми і переживань їх просто не цікаво дивитись. Тому, як би важко морально не було, хоч якусь частину проблем треба показувати.

Але і просто за лузером, в якого нічого не вдається ніхто слідкувати не буде. Тому тут треба баланс — і проблеми, і перемоги.

3) Розв‘язка. Тут просто: або показати що ви досягли (якщо вже досягли), або показувати на якому етапі на шляху до цілі ви знаходитесь.

До речі, це все працює і в минулому/майбутньому часі також. Ви можете розповідати ту ж саму історію, яка була з вами колись, викоривуючи попередні правила, глядачам буде так само цікаво.

Загалом, ти працюєш віддалено?

Конкретно в даний момент — так. У нас був офіс для агенства, але ми з‘їхали два місяці тому, щоб відпочити від офісного життя та заодно підшукати нове приміщення. Десь з осені плануємо переїхати в якесь нове місце.

У такому разі можеш поділитися своїми порадами, як правильно розподіляти свій час у такому форматі, аби повноцінно працювати, але при цьому не забувати приділяти час ще й собі?

Якщо чесно, я, сама по собі дуже лінива людина. Постійно шукаю якісь способи змусити себе працювати.

З того що працює — розписувати чіткий план. Не просто список задач, а конкретні дії по кожній з них. Замість «написати текст для посту» — окремі пункти: «придумати тему», «прогугли ти інформацію», «виписати важливе», «перетворити цей конспект на пост»

Все окремим пунктами, щоб можна було біля кожного ставити «галочки», наш мозок це любить.

Плюс до цього розуміти, яка найменша дія, з якої ви можете почати. Наприклад, зараз мені потрібно змонтувати відео рецепту. В блокнот я спершу напишу собі не це, а «завантажити з Google фото і відео, які для нього знімала».

Маючи за ціль таку дрібну і легку задачу, почати дуже легко. А потім втягуєшся в процес.

Також допомагає ставити дедлайни задачам і писати їх саме на видному місці, а не лише в блокноті. Ми зараз пишемо на спеціальній дошці на стіні. Постійно мелькає перед очима, це мотивує.

А ще, я змирилась з тим, що завжди роблю все в останній момент. Мозок не баче сенсу приступати до роботи раніше, то я й не силую себе. Розумію, що в дедлайн все одно вкладусь, бо вибору немає.


А тепер уявімо, що перед тобою стоїть людина, яка до цього нічого не знала і не чула про тебе, як би ти її зацікавила підписатися на твою сторінку? Що б сказала?

Не буду придумувати велосипед, розповім, який сценарій я прописую блогерам, коли беру в них рекламу:

 

Знайома вам ситуація, коли тестуєш на собі різні методи схуднення, але результату нуль?

Хочу розповісти вам одну історію. Жила була дівчинка. І все життя вона страждала від надмірної ваги і мріяла про ідеальну фігуру. Вона перепробувала всі методи схуднення, всі дієти, але нічого не допомагало. Або допомагали на короткий строк, а потім вага поверталась знову.

Одного разу ця дівчинка вирішила назавжди покінчити з цим, і почала вивчати медицину і науку, щоб розібратись як саме працює її тіло. І це справді допомогло. За допомогою наукових методів вона побудувала тіло своєї мрії і живе з ним вже декілька років!

Цю дівчинку звати Іра, і тепер в інстаграмі вона веде перший в Україні науково-популярний блог про схуднення! Де розвіює всі міфи про схуднення і дієти, простою мовою розповідає про те, як схуднути просто і дієво.

Ну і як завершення нашого інтерв’ю ми провели бліц з Ірою, її відповіді вразили нашу редакцію своєю чесністю та відвертістю:

Який твій улюблений фільм?

- «Нефть» (російською). Також «Преисподняя» і «Самый пьяный округ в мире». Це ті, про які мало хто чув, але я вважаю їх шедеврами. Обережно, вони досить жорстокі.


Аби в тебе був вибір стати феєю чи русалкою, ким би ти була?

- Думаю, феєю. Повітря більш моя стихія, ніж вода!


Гучна вечірка чи посиденьки з найближчими вдома?

- Сто відсотків посиденьки з найближчими!

Як я казала, я інтроверт: люблю глибокі, можливо, навіть філософські розмови з одним або кількома людьми. Безліч народу і поверхневі розмови про погоду чи «що у світі коється», теж іноді може бути, але не настільки привабливо для мене.


Улюблена соціальна мережа?

- Інстаграм. Хоча, ТікТок я також люблю.


Місце в Києві або будь-якому іншому місті/поселенні в Україні, від якого ти кайфуєш?

- Місто — Львів. Ми (ред. Іра та її хлопець) їздимо туди 1-2 рази щороку і я мрію пожити там колись хоча б кілька тижнів. Настільки обожнюємо його, що, в прямому сенсі, згадуємо щодня і більш нікуди взагалі не їздимо!


Ти б хотіла, аби прямо зараз, припустимо, якийсь чаклун, начаклував тобі 1 млн підписників? Чи все ж таки відмовилась від цієї пропозиції і добилась його своїми силами?

- Сама цифра — не моя кінцева ціль. Я хочу мати великий блог лише як базу для того, щоб потім робити багато справді великих і хороших проектів. Тому, якщо це була б жива, лояльна аудиторія — так, взагалі не проти.


П`ять речей, які б ти взяла на безлюдний острів?

- Так, люди не речі, інтернет і електрика також, тому якщо не їх, то:

Ніж (явно знадобиться); Якусь складну для розуміння книгу, яку можна буде перечитувати безліч разів; Вудочку (може не прийдеться добувати м‘ясо своїми руками і обійдусь рибою); Ручку, або набір ручок, щоб було чим писати; Музичний інструмент — річ, якою завжди можна себе зайняти і в якій можна безкінечно розвиватись.


За що б ти ніколи не пробачила людину?

- Найгірше — завдати шкоди моїм близьким. Все інше можна пояснити і пробачити. Навіть, розірвавши будь-який контакт з людиною, але образи не тримати.


І останнє - аби ти могла повернутися на пару років назад, щоб ти собі порадила?

- Не тупи, а розвивай блог зараз, як і хочеш! Це моя хвора тема, чесно вважаю, що я пропустила багато можливостей. Але завжди можна почати діяти зараз, замість того, щоб жалкувати про минуле.

 

Автор: Бикова Єлизавета



  

Особлива вдячність Ірі Черняк (@chernyak.blog - instagram) за прекрасне інтерв`ю. 




Далі...


Далі...


Далі...