- Олександре, скажіть, будь ласка, де Ви навчаєтеся та як змінилося ваше навчання під час повномасштабного вторгнення?

- Я навчаюся в КНУ імені Шевченка. З огляду на попередні роки карантину, моє навчання ніяк не змінилося. На початку повномасштабної війни було гірше з інтернетом та доступом до освітніх матеріалів через відсутність пристроїв, проте здебільшого все так само.

- Як ви вважаєте, які навички потрібні сучасному студенту для успішного життя та працевлаштування?

- Вміння шукати та аналізувати інформацію, вміння опановувати себе у критичних ситуаціях, вміння наполегливо працювати, важливо вміти займатися самоосвітою/постійно розвиватися.

- Що найбільше змінило вторгнення у вашому житті?

- Усвідомлення того, що людина за мить може втратити все, що має (майно, близьких та друзів, життя), закріпилось у моїй свідомості.

- Що ви відчували у перші дні великої війни?

- Біль, тривогу, лють. Я засинав, благаючи наших військових не дати росіянам захопити нашу країну. Понад усе я не хотів прокинутись в росії. Бажаю тим виродкам горіти в пеклі.

 - Як ви гадаєте, як зміниться Україна після нашої Перемоги?

- Якщо коротко, то національна свідомість українців зросла (та зростатиме надалі), що означає "ні" для тісної співпраці (читайте "рабство") з росією в майбутньому; процес прискореної євроінтеграції вже почався, що означає, що в нас немає іншого вибору, ніж побороти внутрішні проблеми (корупція, мєнти, судді, і т.і.), якщо ми хочемо бути частиною європейського суспільства. Розраховую на відновлення військової промисловості, яка в нас вбита з часів незалежності.

#студенти #інтерв'ю #війна