ЗОРЯНА ОЛІЙНИК: слідом за Фрейдом  



Модель

Зоряна ОЛІЙНИК

Я завжди знала, чого хочу

Зоряна Олійник, дружина українського футболіста Дениса Олійника, стала героїнею жовтневого номера нашого журналу та знялася в ексклюзивному фотопроекті BAVARIA у стилі німецького свята OKTOBERFEST.

Про Німеччину

Уже протягом 15-ти років я дуже часто приїжджаю до Німеччини. Спочатку довгий час я працювала там у модельному бізнесі. А зараз мій чоловік грає в німецькій футбольній команді DARMSTADT FC в однойменному місті Дармштадт, що знаходиться неподалік від Франкфурта-на-Майні, і ми з сім’єю часто подорожуємо. Мені подобається німецька культура, місцеві свята. Звісно, я бувала на Октоберфесті – енергетика цього свята настільки сильна, що там неможливо не усміхатися. Німці завжди ретельно готуються до Октоберфесту. Усі ходять веселі, приміряють традиційні костюми, п’ють найсмачніше пиво, у повітрі витають приємні аромати. Навіть в аеропорту всі ходять одягнені у святкові костюми.

Насправді Німеччина – не настільки холодна країна, як ми звикли її бачити чи уявляти. Коли затримуєшся тут довше, то розумієш, що Німеччина дуже навіть привітна. Тут живуть добрі, гарні люди, можливо, навіть не менш емоційні, ніж італійці. Німці постійно усміхаються, навіть більше, ніж у нас, хоча раніше було навпаки. Тому нам із чоловіком у Німеччині комфортно.

Про себе

Я завжди знала, чого хочу. Ще з дитинства мої батьки, а вони дуже інтелігентні, казали мені, що людина повинна бути освіченою, постійно всебічно розвиватися. Тому я знала, що піду їхнім шляхом, буду розвиватися як інтелектуально, так і особистісно.

Також я точно знала, скільки в майбутньому хочу мати дітей і що мій чоловік буде спортсменом. Усі мої мрії тягнулися до того, щоб у мене була велика сім’я. А ось модельний бізнес я ніколи не вважала за хобі, це завжди було для мене роботою.

Про освіту

У мене дві вищих освіти, а також освіта музична. Я закінчила Львівський торгівельно-економічний університет, за професією я – товарознавець-комерсант продовольчих товарів, хоча згодом перекваліфікувалася на промислові товари. Потім вступила до КНУ ім. Т. Шевченка на соціологію та психологію, а згодом знову перекваліфікувалася вже в Санкт-Петербурзі на психоаналітика. До речі, я весь час навчалася на стаціонарній формі, бо не вважаю за правильне здобувати освіту на заочці, адже це лише «корочка». Мене завжди запитують: «Де ти взяла стільки дипломів? Ти що, купила їх?» А я відповідаю їм: «Ні! Чому одразу купила? Я не та людина, яка буде купувати дипломи».

Про можливості

У нашій країні мені подобається те, що тут безліч можливостей для розвитку. Через це я не дуже люблю жити з дітьми в Європі. Мої діти дуже розвинені й інтелектуально, і театрально, і як хочеш. Вони настільки вільні у своїх бажаннях, що їм просто нудно в таких країнах, як Німеччина чи Голландія, їм там немає що робити. А в Україні для них є все – айкідо, бокс, футбол, танці, гімнастика. У мене діти цілий день чимось зайняті. При цьому це їхнє бажанням, ніхто їх не змушує.

Про вибір

Своїм дітям я завжди даю право вибору. Мій старший син із 5-ти років ходив на різні спортивно-бойові мистецтва: карате, айкідо, кунг-фу, а потім – став воротарем футбольного клубу «Динамо» Київ. Він обрав для себе те, що хотів. Та ж сама ситуація і з моєю донькою. Вона ходила на гімнастику, а зараз чомусь захотіла проявити себе в латино-американських танцях. Тож надалі вона теж самостійно обиратиме свій шлях.

Про плани

Мене приваблює готельний бізнес. Мені б хотілося відкрити мережу комфортних і затишних готелів домашнього типу. А ще я хочу мати свою фотостудію із моїм іменем, де будуть створені найнеобхідніші умови для якісних фотозйомок. У Києві мало таких студій, які повністю можуть задовольнити вимоги будь-якої зйомки чи фотопроекту.

Дуже важливо робити те, що тобі подобається. Але й багато сил потрібно вкладати у виховання діток – це моя найголовніша цінність. Варто віддавати їм все: гроші, енергію, любов, щоб потім, у майбутньому, вони виросли достойними людьми.




Далі...


Далі...


Далі...