Золотого Дюка в Одесі отримав український фільм
18 червня в Одесі завершився один із наймасштабніших кінофестивалів України. За результатами глядацького голосування володарем Гран-прі став турецький фільм «Мустанг» режисерки Деніз Гамза Ергювен. А в категоріях «Найкращий український повнометражний фільм» і «Найкращий фільм Міжнародної конкурсної програми за версією журі» переможцем стала драматична історія Єви Нейман – «Пісня пісень».
- Мені і всій знімальній групі фільму важливе визнання саме в цьому місті. Мені дуже подобається пам'ятник Дюка в Одесі, і я ще навіть не встигла подумати, що тепер він буде стояти у мене вдома, – подякувала за нагороду переможниця.
Одеський академічний театр музичної комедії – головний майданчик проведення фестивалю
«Пісня пісень» заснована на оповіданнях Шолом-Алейхема. Історія кохання вийшла дуже поетична та живописна, проте не зовсім кінематографічна. Хоча сама Єва стверджує, що жодної української поетичності у фільм не закладала. Але довгі статичні або з ледь помітним рухом камери кадри, в яких люди стоять поряд з квітучими деревами або під дощем, так чи інакше відсилають нас до тієї самої поетичності. Дії – у голівудському розумінні – у «Пісні пісень» взагалі немає. Натомість герої повільно пересуваються в декораціях, а на фоні закадровий текст розповідає щось, знову ж таки, поетичне.
Прес-конференція фільму-переможця «Пісня пісень»
Проте перенасиченість закадрового тексту призводить до того, що сенс сказаного часом втрачається. Монотонні слова дублюються не менш монотонною дією у кадрі; персонажі рухаються автоматично; простір, в якому вони діють, є цілком театральним – здебільшого зйомка ведеться статично на загальному плані. Витримати таку динаміку (а точніше – її відсутність) без справжньої закоханості в подібний жанр досить важко.
Готель «Брістоль» – місце, де прихильники могли чатувати на своїх кумирів
Чому ж саме «Пісня пісень» стала переможцем аж у двох номінаціях? Неможливо не відзначити: загалом фільми цьогорічного фестивалю не відрізнялися особливим оптимізмом. Розпочалося все конкурсним фільмом про масові самогубства «Брідженд»; продовжилося кривавою гала-прем’єрою «Видалити із друзів» та хоч і фантастичним, проте дещо жорстоким «Лобстером». І «Фестиваль Фестивалів» приховував у собі мерців, повішених на деревах та розчленованих у туалеті малюків… З огляду на це «Пісня пісень» справді виявилася однією з найоптимістичніших і теплих картин у програмі ОМКФ.
В категорії ж «Найнапруженіший момент фестивалю» з серйозним відривом від суперників у фінал вийшов майстер-клас зірки західної режисури Даррена Аронофскі. Людей, що зажадали послухати талановитого сценариста і режисера, виявилося набагато більше, аніж місць у Синьому залі кінотеатру «Родіна».
Даррен Аронофські своєю присутністю на ОМКФ викликав справжній аншлаг
Уже за півгодини після початку майстер-класу сердеги, що не потрапили до залу, все ще з надією штурмували волонтерів, прохаючи впустити хоча б на сходи або й на підлогу, але дарма: на підлозі довелося сидіти навіть іншим учасникам конкурсної програми. Самого Даррена на ОМКФ нагородили Золотим Дюком за внесок у кіномистецтво. Висловлюючи подяку, Аронофскі сказав, що купить на узбережжі будинок і буде давати в ньому вечірки наступні сорок років; наостанок додав, що пишається тим, що має українське коріння (його предки жили в Києві та Одесі). У кінці церемонії виступила президент фестивалю Вікторія Тігіпко:
- Дуже приємно відзначати жіночий тренд не тільки серед заявок, а й серед переможців кінофестивалю – дві жінки-режисерки отримали по дві нагороди. Цього року аудиторія ОМКФ перевищила 120 000 глядачів, що на 15 000 більше, ніж в 2014. Одеса – як магніт, це місто не відпускає. І ми переконалися в цьому на прикладі наших гостей – Майкла Наймана, Тьєррі Фремо і Даррена Аронофскі, які всі як один ледве знайшли в собі сили попрощатися з Одесою.
Одеса продовжує приваблювати прихильників кіно найрізноманітніших жанрів
Стали відомі й дати наступного, сьомого, Одеського міжнародного кінофестивалю: він відбудеться з 15 по 23 липня 2016 року.
