Стукайте і вам відчинять, або Сповідь випускника

«Стукайте – і вам відчинять». Я, натхненна цими словами, які були підкріплені фразами близьких та друзів, на зразок «Все буде добре», «У тебе все вийде» і «Ти найкраща», і до того ж, вважаючи себе власницею всіх необхідних для хорошої роботи якостей і навичок (за підрахунками – півсловника позитивних епітетів), поринула в круговерть пошуків достойних пропозицій та вакансій.

Першим кроком і, як виявилось, не настільки легким, як здавалося спочатку, стало написання резюме. На перший погляд, все, ніби, виглядало досить пристойно і заманливо (спробувала поставити себе на місце роботодавця, розглядаючи власне резюме): тут тобі і вища освіта, вкупі з кваліфікацією «магістр», і дипломом з відзнакою, і всілякі додаткові курси-школи, навіть гуртки внесла, щоб вказати на всебічність розвитку. Не забула згадати про володіння мовами, вже не кажучи про безмірний обсяг своїх особистісних характеристик та якостей (починаючи з комунікабельності та закінчуючи аналітичними здібностями). Згадала і про креативність, і про широке коло творчих вмінь, як-то малювання, спів і, звичайно ж, танці. (Думаю, може й це згодиться, адже корпоративна культура не існує без корпоративних заходів). Та все ж, незважаючи на все вище перераховане, мене мучили (як і відомого героя Гайдаївської стрічки) «непевні сумніви». Як виявилось, не даремно.

Досвід роботи

Ось він – наріжний камінь моїх претензій на хороше «місце під сонцем». «Незначний» нюанс у вигляді відсутності практичних навичок безпосереднього досвіду роботи не міг стати на заваді моєму працевлаштуванню. Адже я випускниця престижного вишу, та ще й, на додачу, зі значним багажем знань, а головне – запалом «іти в бій» (тобто працювати)! Однак… став.

Для початку, щоб, як мовиться, вивчити ситуацію на ринку праці, а разом з тим – на людей подивитися і себе показати, іду на «Ярмарок вакансій». Великі, серйозні компанії зі світовим ім’ям, міжнародні представництва, українські виробники – аж очі розбігаються. Однак спантеличувала навіть не кількість можливих роботодавців, а скоріше кількість здобувачів. 

Проштовхуюсь до найближчого ж столика представників відомої страхової компанії. Мій благенький порив з’ясувати питання, які мене цікавлять, одразу ж тане у хвилі голосів, у натовпі позаду мене, в масі інших резюме.

«Ваш досвід на попередньому місці роботи?», «Який рівень англійської мови?», «Ви студент чи вже випускник?» Ці та подібні питання «в’їлися» в мою пам'ять. Я повернулася додому з болючим усвідомленням, що нас таких «перспективних» і конкурентоспроможних здобувачів багато. (Насправді, хочеться вжити інший епітет, але інтелектуальне спілування не передбачає таких слів).

Друга спроба

Перше знайомство з ринком праці виявилося не настільки дружнім, як я сподівалася. Та, почувши чергову порцію підбадьорливих «У тебе все вийде», я зі стаханівським запалом почала вивчати різноманітні сайти з пошуку роботи. Реєструюсь, коректую та розміщую резюме – другий крок на моєму «терновому» шляху самореалізації, після виходу за межі рідних стін alma mater. Починаю чекати…

Прочекавши (мова йде не про годину чи добу), розумію, що потрібно брати ініціативу в свої руки. Обираю найбільш підходящу вакансію і телефоную. Люб’язним голосом в слухавці мене запрошують на співбесіду. Готуючись до зустрічі, я студіюю весь масив викладеної в мережі інформації щодо того, «як успішно пройти співбесіду», «як вразити роботодавця» та «як з першої спроби отримати бажану роботу». Крім того, репетирую відповіді на питання, які найчастіше ставляться потенційному кандидату.

Вдосталь обігравши різноманітні «слизькі» ситуації, набравшись впевненості та неподоланної віри в те, що «все буде добре», прямую на співбесіду.

Від хвилювання моє серце вибиває чечітку. Однак, пам'ятаючи всі найважливіші настанови щодо того, як поводити себе на першій співбесіді, опановую себе, вдягаю на обличчя легку, невимушену усмішку й упевнено починаю діалог. За п’ять хвилин тривожне відчуття, ніби я перебуваю на допиті і мене хочуть вивести «на чисту воду», поступається місцем вірі у власні сили.

Не втішаючи себе зайвими ілюзіями після почутого «ми Вам зателефонуємо», продовжую хрестовий похід за здобуттям такої бажаної для мене вакансії.

Наполегливим відчинять

Одночасно з розміщенням резюме на сайтах починаю скуповувати стоси спеціальних видань з пошуку роботи. І знову наштовхуюсь на бар’єр у вигляді досвіду зі спеціальними навичками, хоча, треба сказати, такі вимоги ставились не для всіх запропонованих вакансій. Однак те, що не потребувало досвіду, не зовсім відповідало моїм уявленням про перспективну кар’єру.

Закинувши свій скепсис, що без досвіду роботи мої знання нікому не потрібні та не полишаючи надії все ж таки посісти чільне місце спеціаліста в одній із обраних мною компаній, продовжую «штурмувати барикади». На диво, на третій чи п’ятій спробі мені таки вдалося пробити такі, здавалося б, непохитні стіни вимог, обов’язкових необхідних навичок та умов при влаштуванні на роботу.

Як варіант, мені запропонували стажування з найближчою перспективою посісти місце співробітника в основному штаті компанії. І хоч матеріальна винагорода одразу не вражала своєю значущістю, зате досвід роботи та чітка перспектива кар’єрного росту були забезпечені. Нарешті я з гордістю могла констатувати завершення своїх митарств.

Тепер я точно можу сказати, що стукати потрібно. Адже в будь-якому випадку знайдуться ті двері, які відчиняться перед вашою завзятістю та наполегливістю.

P.S. Ось чотири питання, які використовують кадрові агентства світового рівня для того, щоб оцінити розумові здібності кандидатів:

Перше питання: Як засунути жирафа в холодильник?
Правильна відповідь: Відкрити холодильник, засунути туди жирафа, закрити холодильник.
Це питання дозволяє з'ясувати, чи немає у вас схильності вишукувати занадто складні рішення для простих завдань.

Друге питання: Як засунути в холодильник слона?
Неправильна відповідь: Відкрити холодильник, засунути туди слона, закрити холодильник.
Правильна відповідь: Відкрити холодильник, вийняти жирафа, засунути туди слона, закрити холодильник.
Це питання дозволяє з'ясувати, чи здатні ви, ухвалюючи рішення, враховувати наслідки ваших попередніх дій.

Третє питання: Лев скликав всіх звірів на збори. З'явилися всі, окрім одного. Що це за звір?
Правильна відповідь: Це слон. Він же в холодильнику, пам'ятаєте?
Це питання перевіряє вашу пам'ять.

Четверте питання: Вам потрібно подолати широку річку, яка кишить крокодилами. Як ви це зробите?
Правильна відповідь: Вплав. Адже всі крокодили – на зборах у лева.
Це питання дозволяє з'ясувати, чи здатні ви вчитися на власних помилках.

ОК. Навіть якщо вам не вдалося правильно відповісти на попередні питання, у вас залишився шанс показати, на що ви здібні та які талановиті.




Далі...


Далі...


Далі...