Ейджизм як проблема сучасності: Змиритись чи протидіяти?

Ейджизм, тобто форма дискримінації за віком. Поширена як у формальних, так і неформальних сферах життя суспільства. Проявляється в готовності співпрацювати лише з людьми, які відповідають заздалегідь встановленим віковим рамкам.

Трохи історії:

Саме поняття «ейджизм» було запропоновано в 1969 році директором Національного інституту старіння США (англ. National Institute on Aging), геронтологом (ред. Геронтологія - наука, що вивчає процес старіння людини та дієві методи продовження довголіття) Робертом Батлером, у процесі дослідження дискримінації одних вікових груп іншими.

Певно, ейджизм – найбільш невизнана та недооцінена проблема сучасності. Відтак, багато людей не раз чули такі словосполучення в свою адресу: «Не сперечайся зі старшими», «Малий ще зі старшими говорити», «Ви вже занадто старі для цієї роботи», «Бабусю, ти все одно нічого не зрозумієш,це під силу лише молодим», варіацій багато… Однак все це можна впевнено назвати проявами ейджизму, на які ми звикли «закривати очі», хоча чому?  

За оцінками, кожен другий житель планети в тій чи іншій мірі має свої вимоги до віку. Подібне ставлення надзвичайно поширене і вважається нормальним, воно впливає на політику, на закони і діяльність громадських інституцій. 

Крім того дискримінація за віком може проявлятися у будь-якій сфері життя – працевлаштування, медична допомога, освіта, політичні інституції.

Як себе захистити?

У багатьох країнах із високим і середнім рівнем доходу діють жорсткі антидискримінаційні закони з боротьби з ейджизмом на робочих місцях. Так,  для країн Європейського союзу розроблена Рамкова директива про рівне ставлення у сфері зайнятості 2000/78/ЄC.

Мета - боротьба з дискримінацією на робочих місцях у зв’язку з інвалідністю, сексуальною орієнтацією, релігією і віком.

А у США, де відзначається один з найвищих рівнів участі у трудовій діяльності людей старше 65 років, діє низка антидискримінаційних законів. Наприклад, Закон 1967 року про дискримінацію за віковою ознакою у сфері зайнятості.

В українському законодавстві, на жаль, відсутнє поняття «ейджизм». Натомість закон прямо визначає, що є дискримінацією, та забороняє дискримінацію за віком.

Отож, якщо громадянин вважає, що його було дискриміновано за віком, він має право звернутися до суду і розраховувати на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

За таких умов винна особа може нести кримінальну відповідальність – штраф (до 17 000 грн), або позбавлення волі до 5 р., а також, у деяких випадках, позбавляється права працювати на зазначених судом посадах до 3 років.

Де докази?

Тут вже набагато важче. Хоч кількість заяв по віковій дискримінації з кожним днем лише зростає, але довести це вкрай важко. Часто такі справи приймається не на користь позивачів саме через неможливість належним чином довести факт дискримінації.

Доказами можуть бути будь-які дані, на підставі яких суд може встановити дискримінацію. Наприклад, показання свідків.

Загалом, важливо розуміти всю серйозність такої дискримінації. Дієвим шляхом її запобігання, зокрема, для нашої країни, є різноманітні тренінги та лекції, на яких цю тему піднято як проблему. Визнання проблеми - перший крок задля її вирішення!

 

Автор: Бикова Єлизавета




Далі...


Далі...


Далі...