Правила поведінки на лекції або вузівський етикет

В цій статті я хочу поділитися з вами досвідом роботи викладачем. Так, саме викладачем!

Коли я навчалася на магістратурі, дисципліну «Психологія і педагогіка вищої школи» у нас викладала чудова професорка. Кожен отримав завдання провести лекцію та провести семінар, крім того, підготувати цікавий матеріал по темі самотужки. Ось тоді усі особисто відчули як воно – бути ВИКЛАДАЧЕМ. Необхідно було свій цікавий матеріал викласти так, щоб аудиторія тебе слухала, із зворотнім зв`язком (запитання-відповіді, обговорення теми), розумінням того, про що говориш та. Завдання включало в себе також правильний вхід в аудиторію, знайомство зі студентами, виклад матеріалу, аналіз вдалих моментів та помилок. Скажу вам чесно, виклалась я на всі 100% і дуже втомилася. Втомилася і говорити, але ж то без звички, хоча все одно важко, і втомилася від того, що постійно слідкувала за реакцією студентів, адже якщо їм стане не цікаво, вони почнуть розмовляти, йорзати, а викладачу приємно, коли він бачить зацікавлені очі. Отже, бути викладачем – то ЦІЛЕ МИСТЕЦТВО. Тримати аудиторію, то ціле вміння, треба мати справжній талант.

Одразу пропоную наступне: задля кращого розуміння викладача, давайте на декілька хвилин побудемо викладачами та представимо, що зайшли в аудиторію радісні та натхненні і тут починається (ніби потрапляєш у кінофільм «Вій» – двері зачиняються і почалось: телефони дзвенять, адже усі ж без хвилини президенти країни і мають купу невідкладних справ, починається «броунівський рух»* аудиторією, а ще – викладач зайшов в аудиторію поздоровкався з присутніми а йому у відповідь: Здрасьтє!, і одразу розвертається блокбастер: тільки викладач починає озвучувати надважливу та цікаву тему заняття, як тут вбігає до аудиторії Олексійко, який запізнився, виправдовуючись, що їхав з Троєщини, за ним вслід Марійка, яка стояла в пробці, а потім заснула і проїхала зупинку, а далі Олександр Валерійович, якому мама при пакуванні бутербродів не могла довго знайти плівку для загортання їжі, поважно, перекриваючи усім викладача, або ж екран на який направлено проектор з презентацією, крокує в самий кінець приміщення, аби зайняти останнє місце, щоб полазити в Інтернеті свого айфону та просто бути присутнім на лекції, ніби робить послугу. І це не весь перелік ляпів на парах. Лише уявіть цей жах!

Декілька порад та правил поведінки, якщо ви вже все таки прийшли на лекцію.
 1. Запізнення. Навіть якщо ви вибачились, від цього не набагато легше. Тим паче, якщо б ви були єдині такі. Тільки-но починається лекція – студенти починають «гуськом» та «напівприсядки» заходити до аудиторії, вітатися з викладачем, вибачатися, потім вітатися із усіма друзями-одногрупниками, потім розповідати пошепки один одному, як доїхав до університету: якась жінка наступила вам на ногу, потім хтось не захотів передавати за проїзд водію в маршрутці, коли вас від штовхали спочатку на останню сходинку і ви висіли на одній нозі сусіда, а потім вас взагалі винесли з маршрутки і забули занести назад». Так, емоцій купа – ранок вносить свої корективи, але наберіться терпіння та посмійтеся від душі на перерві.
 2. Бродіння аудиторією. Складається враження, що ви переймаєтесь за очі викладача, тренуєте його зоровий м`яз, коли доводиться постійно дивитися на двері і на ваше місце, потім знову на ваше місце, а потім двері. Є вправа для очей така – водити очима (бажано заплющеними) вліво і вправо, вверх та вниз, аби зоровий м`яз не розслаблявся.
 3. Відключайте, будь-ласка, звук в своїх телефонах. Звук відволікає та збиває з думки викладача. Хоча, якщо у вас виникає питання, а чого ж тоді викладачі користуються на парі телефонами, тут можу порадити одне – домовтесь з ним – взаємоповага – це найкраще, що може бути у спілкування людей.
 4. Викрикування з місця. Це провокує певний балаган. Кращий вихід – підняти руку і вас запитають і вислухають.
 5. Приходьте вчасно. Краще випередити викладача, щоб за ним за останнім закрилися двері і більше не грюкали і не «вибачалися» під час пари.
 6. Розмови на парі. Краще вийдіть тихенько – усі дорослі і це дозволяється, якщо дійсно необхідно, замість того, щоб заважати проводити лекцію.
Ваша робота – навчання. Працювати ви також можете, без цього навіть ніяк сучасному студенту, але ж одне іншому не має заважати.
 7. Конспектуйте лекцію. Коли ви записуєте, краще засвоюєте інформацію. На лекції викладачі часто розповідають те, чого не знайти у підручнику, актуальну інформацію з власного досвіду.
 8. І останнє – спати на парі. Навіщо? Краще вже поспіть вдома. Користі набагато буде більше для усіх: ви виспитесь, викладач не побачить вашої потилиці, а друзі не будуть відволікатися на вас, адже ви їх будете смішити. Уявіть: ви розмовляєте з людиною, розповідаєте вкрай важливі для вас речі з усією душею, а вона стоїть перед вами, позіхає, потім відвертається і починає гукати когось іншого, аби щось запитати… Як ви почуваєтесь у такій ситуації?
Який же класний вислів: «Для життя, не для школи вчимося». Пам`ятайте ці золоті слова і навчайтеся для себе!

*Броунівський рух – поняття з фізики. Хаотичний, невпорядкований рух дрібних часточок у розчинах.




Далі...


Далі...


Далі...