Будь-який чемпіонат Європи чи світу – це справжнє свято для футбольних уболівальників довжиною в місяць. Футбол дивляться всюди: біля телевізорів, у пабах, в піцеріях, у транспорті або ж і просто на вулицях. Для цього в багатьох країнах облаштовують спеціальні фан-зони, в яких фанати могли б збиратися централізовано та вболівати за свої команди.
Журнал «Я СТУДЕНТ» побував у трьох різних фан-зонах Києва на трьох матчах збірної України та оцінив їх з точки зору комфорту та атмосфери.
3 місце. Фан-зона біля Палацу спорту
Що дивилися: Україна – Німеччина
На нашу думку, ця фан-зона виявилася практично непридатною для перегляду футболу великою кількістю людей. По-перше – дуже мало місця, адже зона розмістилася фактично лише між фонтаном перед Палацом спорту та ТРЦ «Гулівер», а кілька дерев’яних будиночків з їжею та напоями забрали решту й так невеликої площі. По-друге, сам «Гулівер». Розмаїття яскравої, величезних розмірів реклами на цій будівлі дуже відволікало та, з нашого боку, не дозволяло зробити хоч одну більш-менш вдалу фотографію. Ближче до початку матчу найкращі місця (а таких було, мабуть, лише з десяток) одразу окупували завбачливі фанати, решті ж довелося лізти на фонтан і через голови намагатися побачити хоча б щось – а це було складно, бо чим далі по колу фонтану, тим менш видним ставав екран. З точки зору безпеки, фан-зона також була сумнівної «якості», адже в’ялі охоронці на вході практично ні за чим не слідкували та нікого не перевіряли, і як один із наслідків – під час виконання гімну України хтось із фанатів прямо в натовпі запалив фаєри.
З приємного – познайомилися з поляком та кількома німцями. Натомість спілкування з нашими «вболівальниками» родом десь із Західної України, які були напідпитку та явно не дуже цікавилися футбольними пристрастями на великому екрані, залишили негативні враження.
2 місце. Фан-зона на Поштовій площі
Що дивилися: Україна – Північна Ірландія
У цілому, ця фан-зона не викликала в нас особливих нарікань. Місця було досить багато, причому, навіть попри велику кількість вболівальників, було не тісно. Дехто з фанатів захопив із собою пледи та коврики, на яких зручно розмістився перед великим екраном (екранів, до речі, було два в різних кутах фан-зони). Решта ж уболівальників стояли за ними або ж ходили з місця на місце, попиваючи пиво чи жуючи гамбургер з Макдональдсу неподалік. Час від часу найпалкіші фанати намагалися підбадьорити натовп і самих футболістів, скандуючи «Україна, Україна», однак після першого пропущеного м’яча нашою командою на обличчях уболівальників з’явився відвертий подив, а одразу після другого забитого голу з боку ірландців люди, немов за чиєюсь невидимою командою, різко підірвалися зі своїх місць та почали швидко розходитися. Тоді ж на одній із частин фан-зони зав’язалася бійка між кількома особливо завзятими та, певно, розгніваними фанатами.
З приємного – побачили Олега Ляшка, який чи то збірну прийшов підтримати, чи то мав якісь політичні мотиви для свого візиту.
1 місце. Фан-зона біля НСК «Олімпійського»
Що дивилися: Україна – Польща
Фан-зона на Троїцькій площі, або ж, кому більш звично буде, біля метро «Олімпійська», беззаперечно посіла перше місце в нашому умовному рейтингу. «Підкупило» все, починаючи з ввічливих стюардів на вході, які спокійно перевіряли речі та пропускали людей (через металодетектор, до речі), закінчуючи чистотою – навіть під час трансляції ходили дівчата з пакетами та пропонували відвідувачам фан-зони викинути сміття. Місця – також багацько. Більше того, усі охочі могли навіть сісти, адже в цій фан-зоні було безліч лавок та столиків як навпроти самого екрану, так і трохи подалі, біля зони з їжею та напоями. Усі вели себе пристойно, просто добре проводячи час. Завітати сюди можна навіть з дітьми, бо тут є окремий дитячий майданчик, а для любителів супер-комфорту є окрема VIP-зона.
Єдиний нюанс – фан-зона є платною, вхід коштує 35 гривень. Браслет відвідувача можна придбати одразу біля входу. Платний вхід, з одного боку, відштовхнув деяких фанатів, які обурилися тим, що потрібно ще й щось платити, аби подивитися футбол, а з іншого – обмежив доступ для тих, хто, можливо, міг поводитися не дуже адекватно, особливо враховуючи ефект алкоголю. Як наслідок – атмосфера у фан-зоні панувала чудова та ніщо не заважало дивитися футбол і насолоджуватися Євро-2016. На нашу думку, це коштувало того, щоб віддати тридцять з гаком гривень.
З приємного – познайомилися з поляками, спробували зрозуміти польську мову, привітали їх з перемогою.
Звісно, фан-зони до Євро-2016 дуже відрізняються від тих, які були в Києві чотири роки тому, коли місто приймало Чемпіонат Європи-2012 і його заполонили вболівальники з різних країн. Тоді було колоритніше, яскравіше, емоційніше, більш відчувалася атмосфера футбольного свята. Та й збірна України на цьому Євро суттєво зіпсувала настрій своєю невиразною грою. Але це футбол. Вболівайте за інші команди – фінал Євро-2016 вже не за горами.
Читайте також: Brexit-2, мінус чемпіони та Ісландія у чвертьфіналі
Фотографії: Вікторія Арцибарська, Ксенія Литвин
