Фінал Євро-2016: комахи та сльози Роналду

Збірна Португалії – чемпіон Європи! Погодьтеся, мало хто очікував такого результату після впевненої перемоги господарів турніру французів над чинними володарями кубку світу збірною Німеччини (2:0 – прим.ред.)

Але, попри все, підопічні Фернанду Сантуша все-таки досягли бажаної мети і вперше здобули титул переможців за всю історію своїх виступів на європейських і світових турнірах.

Португальці не мали кращої нагоди підняти кубок з часів Євро-2004, коли в домашньому фіналі поступилися грекам 0:1. Багато хто сказав, що це фортуна повернула їм боржок за програш. У 2004 році греки стали чемпіонами Європи так само несподівано, як і збірна Португалії на Євро-2016. У вчорашньому матчі португальці були греками. Гола удача і віра до останнього моменту вивели їх у додатковий час, а гол Едера на 108-й хвилині вписав імена гравців в історію європейського футболу.

Так, не вигравши жодного матчу у груповому етапі й вийшовши до плей-офф із третього місця лише завдяки додатковим показникам. Так, без гольової феєрії в наступних двох матчах. Так, вигравши в основний час лише один (!) поєдинок із семи. Хтось скаже, що вони заслуговували програшу від хорватів. І, можливо, матиме рацію. Фарт допоміг їм здолати поляків у серії пенальті, а апогеєм перевірки цієї збірної стала травма Роналду у фіналі. Французи вирішили, що без нього збірна Португалії нічого не зможе. І помилилися. Португальці ж зіграли за себе «і за того хлопця». Після втрати свого ключового гравця вони просто не мали права на програш.

Кріштіану Роналду плакав у фіналі Євро-2004 після поразки своєї команди. Плакав він і в фіналі Євро-2016. Спочатку – від болі та розпачу, коли на 25 хвилині був змушений таки покинути поле після безглуздої травми, якої зазнав від французького гравця Дімітрі Пайє. А потім – від радості та божевільного щастя, коли його команда таки стала переможцем турніру. Команда, яка виграла вирішальний поєдинок без свого лідера і капітана. І довела, що не Роналду єдиним. Що це не збірна одного гравця, а справжня команда. З іншого боку, ніхто не заперечує, що без Роналду ця команда навряд чи дійшла б до фіналу…

Феномен Португалії (а також Ісландії, Уельсу, Угорщини) вкотре підкреслює той факт, що у футбол грають команди, колективи, і це не театр одного актора. Так сталося в Англії цього року, коли чемпіоном несподівано став скромний «Лестер», так сталося і на Євро.

Статистика говорить, що за останні 12 років чемпіонами Європи ставали «темні конячки». У 1992 році – Данія, у 2004-му – Греція, і от тепер – Португалія.

Так чи інакше, головна «зірка» матчу Кріштіану Роналду привів свою команду до перемоги, здійснивши одну зі своїх найзаповітніших мрій. І навіть нашестя комах (на нього – в тому числі) на стадіоні «Стад де Франс» у передмісті Парижа не змогло завадити як слід відсвяткувати цю перемогу.

Французи ж перед рідними вболівальниками драматично програли домашній чемпіонат і «втішилися» лише Золотою бутсою найкращого гравця і бомбардира Євро-2016 Антуана Грізманна.




Далі...


Далі...


Далі...