Інтерв'ю з Богданом Красавцевим

Студентство – це гарна нагода почати шукати – Богдан Красавцев, випускник Київського міжнародного університету 2013 року
Спілкувалася: Анна Слезіна
- Пане Богдане, розкажіть, будь ласка, трохи про свої студентські роки в Київському міжнародному університеті.
- Це, звичайно, дуже гарний час, коли ти максимально вільний від різного того, що потім відбувається в дорослому житті, як от: певний графік робочий, необхідність заробітку грошей тощо.
Тобто, студентське життя не має такої форми, яка дуже тисне на тебе.
Студентство – це, в принципі, легко. 
І зараз, згадуючи цей період, можу сказати, що це цікавий та продуктивний час, час експериментів.
Студентство – це просто гарна нагода почати шукати. 
- Які емоції ви відчували під час складання іспиту?
- Якесь хвилювання, напевно, було.
Відверто кажучи, не дуже добре пам’ятаю. 
Якийсь момент смутку був, коли не складав іспит, коли треба було йти в касу сплачувати перездачу. 
Зараз про це все згадуєш з посмішкою, тому що оцінки не мають значення.
Важливіше – те, що ти робиш. 
Чи кайфуєш ти від того, що ти робиш. 
- У КиМУ ви навчалися на журналіста. Чим вам сподобалася журналістика?
- Однозначно не даси відповіді на це питання. 
Журналістика мені подобається і подобається. 
Це найголовніше.  
Коли я в дитинстві писав газети для школи, я ще не знав, що це журналістика.
Пізніше я про це дізнався, мені захотілося писати і працювати саме за тією спеціальністю, яку я обрав. 
Але просто це було найбільш притаманне мені, моєму таланту, і я точно знаю, що я обрав свій фах. 
І зараз я працюю журналістом. 
А це рідкість, коли ти і навчався, і працюєш за спеціальністю. 
Тому я радий, що 100% обрав своє! 
- Нещодавно ви почали співпрацювати з телеканалом "Дом". Які у вас були перші враження від цього каналу?
- Телеканал "Дом" – це, насправді, дуже цікавий телеканал. 
І скажу відверто, що мені подобається з ними працювати. 
І скажу точно, що це дуже цікаві новини, які подає цей телеканал. 
Ці новини є збалансованими, цікавими і, що найголовніше, в них є позитивний дискурс, а це рідко буває на телеканалах і в ЗМІ, де звикли людей лякати чимось поганим і дуже сильно на цьому спекулювати й маніпулювати, тиснути на глядача, читача, слухача. 
Тут такого немає практично. 
Я власне люблю таку журналістику, яка щось змінює, тому що погані новини нічого не змінюють, а дають ще більше зневіри. 
Треба все давати в такому ракурсі, щоб українець розумів: так, погане – це частина життя, але це далеко не все.
Наше життя складається з багатьох речей, і не треба концентруватися тільки на поганому. 
І тому новини і телеканали, ЗМІ загалом мають дуже великий вплив на людей. 
Я можу сказати точно, що "Дом" – це класний телеканал. 
По-перше, там роблять круті проєкти, наприклад, "Жива музика", коли відомі артисти протягом години дають живі концерти.
"Дом" їх записав, і на Ютубі можна їх переглянути і це класно! 
По-друге, фільми які транслюються на каналі  "Дом". 
Це цікаві фільми: і радянські, і сучасні, і американські, і європейські і українські.
Вони дуже добре підготувалися, щоб стати інформаційно-розважальним каналом. 
Мені подобається моя робота. 
Я спеціальний кореспондент і я роблю новини. 
І роблю їх з ентузіазмом, тобто, в мені горить вогонь!
- Ви – голова ГО "Екологічна нація", спеціальний кореспондент, головний редактор інтернет-видання "Saturday Students" і письменник. Скажіть, будь ласка, як ви все встигаєте?)
- Мені допомагають в тому дуже добрі люди. 
Наприклад, Анна Слезіна. 
Вона є моїм другом, і завжди приходить на допомогу, підтримує в плані наповнення матеріалами цих видань. 
Я маю на увазі Saturday Students, сторінок "Екологічна нація". 
Я переконаний в тому, що це дуже класна співпраця. 
А по-друге, я дуже радий, що взагалі я це роблю. 
Бо в мене є натхнення, а це – найважливіше. 
Щодо письменництва, то я випустив 6 книжок минулого року.  
Цього року я поки що роблю паузу. 
Коли щось випущу, я не знаю, не планую, не анонсую. 
У мне зараз така творча письменницька відпустка. 
Тепер я працюю над іншими роботами.
Щось починаю, щось закидаю, тому що воно не йде так, як я хотів би. 
Але ідей чимало.
- Що, на вашу думку, найголовніше в людині?
- Я думаю, що найголовніше – це співчуття. 
Мається на увазі весь спектр емоцій. 
Ми таким чином переживаємо ті емоції, які переживають люди. 
Треба навчатися людину вислуховувати.
Дуже необхідною є підтримка. 
Взагалі, в наш час це дуже актуально, тому що дуже багато новин негативних.
Жити в такому контексті дуже важко.
Люди втрачають віру в себе, в своє майбутнє, в свою країну. 
Це мене дуже засмучує, оскільки я дуже вірю у велике майбутнє України. 
Я вірю, що колись Україна буде, як Скандинавські країни: потужною, незалежною від Москви, Вашингтона, Брюсселя. 
Вони є екологічними, багатими, спрямовані на науку та розвиток, на те, щоб люди мали змогу культурно розвиватися. 
В Україні, на жаль, культура посідає останнє місце. 
Людям просто або нема коли, або банально немає грошей, щоб піти в театр або музей. 
Я вважаю, що в людині дуже важливо, крім співчуття, натхнення інших людей на позитивні вчинки. 
Це я вважаю своєю місією. 
Третій момент – це розвиток, коли ми читаємо, переглядаємо фільми, вивчаємо мови, ходимо в музеї, театри, просто пізнаємо щось нове. 
Коли ми виходимо за рамки нашого буденного життя, це має позитивний вплив на людину.
- Які ваші творчі плани на майбутнє?
- Я так прямо про це не думав. 
Я би дуже хотів стати ведучим на каналі "Дом". 
Мене це завжди вабить. 
Я працював ведучим на різних телеканалах, радіостанціях. 
Тому я вважаю, що це круто. 
Тому це мій творчий план №1 на цей рік.
Ну і другий творчий план – це піти в політику. 
Я вважаю, що політика – це творчість, як і журналістика. 
Всі професії мають свій творчий потенціал. 
Просто хтось робить все з душею.
Творчість має бути з наснагою. 
Якщо цього немає, це просто автоматизм. 
Люди відчувають цю фальш.  
На жаль, в Україні не люблять політиків, тому що політика, як закрита група.
Треба зробити все, щоб політика стала відкритою. 
Щоб у політику міг потрапити кожен.
Найперше, що потрібно, щоб людина потрапила в політику – це її бажання працювати на користь громади, на користь держави, суспільства. 
Дуже часто в політику приходять люди, які в цьому не зацікавлені. 




Далі...


Далі...


Далі...