Інтерв'ю з Кариною Горай

"Я переконана в тому, що студентське життя має бути насиченим веселими і приємними спогадами" – Карина Горай, студентка Київського міжнародного університету
Спілкувалася: Анна Слезіна
- Карино, я знаю, що ти навчаєшся в Київському міжнародному університеті. Чи подобається тобі там навчатись?
- Так, мені подобається. 
Мені подобаються викладачі та дисципліни, які я вивчаю. 
Наступного семестру я маю вивчати дисципліни, пов’язані з рекламою та піаром. 
Думаю, що вони будуть вельми цікавими. 
- Чи траплялися з тобою якісь кумедні ситуації під час навчання в університеті?
- Не пригадую таких кумедних випадків. 
Я переконана в тому, що студентське життя має бути насиченим веселими і приємними спогадами, аби було що розповідати своїм рідним та згадувати їх через кілька років під час посиденьок з подругами, які є частиною цих спогадів. 
- Що для тебе означає журналістика?
- Журналістика для мене означає: пізнавати щось нове, вчитися мислити раціонально й не бути упередженою, можливість познайомитися з цікавими людьми. 
Мене більше цікавить друковані ЗМІ, ніж телебачення та радіо. 
Я люблю писати тексти та редагувати їх (редагуючи чужі тексти, ти тим самим допомагаєш людині зрозуміти свої помилки і вчиш її не припускатися їх у майбутньому, звісно, якщо людина цього забажає). 
- Розкажи, будь ласка, трохи про своє волонтерство у Creative Women Space.
- Я працюю волонтеркою-копірайтеркою-інвенторкою у видавництві "Creative Women Publishing".
Може, ви чули про книжки "Про що вона мовчить" та "Анатомія письменниці, як творити живі тексти?" 
Якщо ні, то обов’язково раджу ознайомитися з ними! 
Спочатку я проходила практику у видавництві під час літніх канікул, потім дівчата запропонували мені співпрацювати з ними (матінко моя рідна!) і я погодилася. 
Пишу анонси, а також тексти на теми фемінізму та креативного письма.
Незабаром видавництво поповниться новинками – "Хрестик, або дуже кривава книжка" Ольги Карі та "Про що він мовчить" (чоловіча версія "Про що вона мовчить"), і тем для написання текстів з’явиться ще більше. 
Буду чекати! 
- Як ти стала авторкою в інтернет-виданні "Saturday Students?"
- Мені написав Богдан Красавцев (ми на той час були вже знайомі) і запропонував писати тексти для його журналу "Saturday Students". 
Я одразу погодилася. 
Мені подобається співпраця з паном Богданом. 
Він дуже позитивна та цікава людина.
Ще чудовий письменник! 
Наразі я готую кілька текстів для журналу. 
Сподіватимусь, що вони зацікавлять наших читачів та читачок. 
- Як ти любиш проводити вечори?
- Я або пишу, або читаю, або гуляю зі своєю французькою бульдожкою на вулиці. 
Її звати Марго. 
Інколи проводжу вечори з подругами, коли трапляється нагода потеревенити про се про те. 
- Яким ти бачиш своє майбутнє?
- Майбутнє, у якому немає війни.
Страшно й уявити, що може трапитися з тобою або твоїми рідними, якщо розпочнеться війна. 
Я хочу жити у тому світі, у тій країні, де я матиму змогу спілкуватися з людьми, писати тексти, подорожувати, досягати своїх цілей, бо у разі війни…краще не думати про погане. 
Я вірю в те, що скоро все налагодиться й світ стане трішки безпечнішим.




Далі...


Далі...


Далі...