Ця стаття адресована здебільшого абітурієнтам, хоча може стати цікавою тому, хто проживав або хоча б чув про гуртожиток. Доволі часто абітурієнти уявляють життя в цьому місці веселим та незалежним. Насправді, усе далеко не так, тому пропоную вашій увазі типовий день із життя студента-гуртожитківця. Отже, поїхали:
6:40 – будильник верещить, як скажений, а це означає, що пора прокидатися. Добре, але ще трохи поваляюся…
7:00 – верещить сусідка, якій не дає спати мій будильник, що теж верещить. Вимикаю його, заспокоюю сусідку. Спускаюся з другого поверху свого ліжка, спотикаюсь та падаю донизу.
…прокидаюся. Мені все наснилося! Хитрий мозок змушує думати, що я вже збираюся. Дивлюсь на годинник: 7:20, не встигаю. Спускаюся з ліжка, але обережно – хто його знає, може, сон був віщим.
Іду до шафи. Одягаюся. Біжу ставити чайник. Потім прямую до вмивальника, приводити себе до тями. Поки йшла назад у кімнату, покрилася інеєм. Налила чаю – поки стигне, фарбуюся.
8:00 – стук у двері. Прийшла подруга, а я ще не пила чаю і фарбую губи. Страшно відчиняти, але на парах все одно зустрінемося, і буде гірше. Відчиняю. Вітаюся. Кажу, що майже готова. Пропоную присісти. Подруга розуміє, що це означає, але терпить і сідає.
8:10 – дофарбовую губи, одягаю пальто, беру сумку і паралельно п’ю чай. З подругою йдемо до сходів, і я розумію – щось не те. Дивлюсь на ноги – я в кімнатних капцях. Біжу переодягатися. Подруга зла, а я в шоці. Біжимо до метро. Їдемо в метро. Біжимо до університету.
8:50 – можна було б уже й не йти на пару. Але ми сміливі. Ми йдемо. Залітаємо до кабінету, 150 разів вибачаємося, сідаємо.
Одна лекція, друга лекція, третя лекція… Сиджу, пишу щось. Стомилася. На хвилинку сперлася на парту… і все, як у тумані. Чую, що подруга штурхає. Я заснула. Прокинулася, роблю дуже розумний вигляд.
Перерва. Пішли пити чай. Зайшли в їдальню. Черга аж до виходу. Передумали пити чай. Ну гаразд. Пробилися крізь людську стіну, придбали стаканчик паруючого напою, зайшли до зали для викладачів. Вислухали лекцію про те, що це лише їхня зала, а нам тут не місце. Посварилися. Пішли шукати місце в залі для студентів. Не знайшли. Здибали знайомих, яких бачимо від сили вдруге. Підсіли до них, попили чаю.
Семінар. Вперше читаю матеріал, бо вдома не було часу. Сиджу слухаю. Знову туман. От хитрий мозок, цього разу не вийде. Сама прокинулася, і підняла руку. Вийшла за кафедру, розповідаю матеріал. Всім дуже «весело». Мені теж. Викладач аж плаче – ой ні, здалося. То йому щось в око потрапило.
15:00 – пари скінчилися. З подругою 20 хвилин побалакали біля виходу.
16:00 – нарешті вдома. Стомилася. Хочу їсти, але спати більше. Вибралася на свій другий поверх почитати книжку та відпочити. Прилягла. Потягнулася за книгою. Заснула.
19:00 – прокинулася. Все одно хочу спати, але їсти тепер більше. Злізла з ліжка. Підійшла до полички, забулася, що хотіла зробити. Шлунок нагадав.
Пішла на кухню готувати картоплю. Захотіла помідорчика. Поколядувала по кімнатах. Знайшла помідор, ковбасу, мінеральну воду та пекінську капусту. Обійшлася помідором.
19:30 – все готово, поїла, помріяла, попила чаю. Озирнулася – гора посуди. Поки ніхто не бачить, розплакалася. Витерла сльози рукавом. Взяла мочалку й пішла мити посуд. Поки була на кухні, дізналася останні новини крила, поверху й цілого гуртожитку. Вислухала історії про нерозділене кохання, вивчила місцевий лексикон.
Пішла в кімнату. Сіла. Зависла. Прийшла подруга. Поговорили про все на світі. Згадали, що в нас завтра маса семінарів і їх потрібно робити. Поговорили ще. Знову попили чаю. Ще трішки поговорили. Подруга пішла.
21:00 – час готуватися до пар. Відкрила ноутбук. Вирішила переглянути повідомлення.
23:00 – завершила перечитувати повідомлення. Почала готуватися до семінарів. Хтось постукав у двері. Пішла, відчинила. То була староста крила, перевіряла, чи ми тут не п’ємо, бо з поверху хтось перебрав і його забрала швидка. Сказала старості, що єдине, що в нас є випити – вода з чайника. Попрощалась.
Роблю семінар, засинаю. Нарешті закінчила. Заглянула в розклад. Жахнулась, адже ще потрібно робити презентацію. Важкий вибір: скачати чи не скачати? Почала робити сама, на половині вирішила все-таки скачати.
00:00 – надумала попити чаю.
01:00 – попила чаю.
01:20 – вирішила лягти спати. Почула дивний грюкіт у стіну. Сусіди напились. Почала кричати. Почали грюкати голосніше. Прийшли сусіди навпроти, вирішила придумати з ними план зі знищення сусідів через стіну. Думали. Думали.
02:00 – поки думали, ті заснули й перестали грюкати. Ура. Перемога. Вирішили всі разом відсвяткувати це за чашкою чаю. Від щастя почали співати. Мимоволі помстилися сусідам через стіну.
03:00 – виштовхала з кімнати сусідів навпроти.
Розстелила ліжко, замислилася: може, вже й не потрібно лягати спати, скоро ранок. Тьфу, краще посплю.
03:20 – замислилась про сенс життя, засмічений світ, жорстоких людей, лінь і тому подібне. Перехотіла спати.
Заснула під ранок.
6.40 – будильник верещить, як скажений.
