Що ми зараз можемо побачити, проходячи повз дитячий майданчик? У кожної дитини в руках мобільний телефон, у вухах стирчать навушники, в сумці лежить планшет. Про що вони розмовляють? Як обміняти жувальну гумку чи кепси? Куди піти погуляти? Ні, з часів нашого дитинства теми для розмов пішли у зовсім іншому напрямку. Зараз гумку та кепси замінили кліпи на YouTube та AngryBirds. У дитини з початкової школи, швидше за все, вже є недешевий гаджет, а може навіть і не один. А пригадайте-но, як ми раділи першому чорно-білому телефону!
Зараз діти подорослішали, і вже спокійно додають викладача до списку своїх друзів на Facebook, «ретвітять» записи ректора, «розшарюють» відповіді до останньої контрольної. Чи могли б ми таке уявити ще кілька років тому? Тепер ми спілкуємося з викладачами через соціальні мережі чи електронну пошту. А звичний пошук літератури в бібліотеках замінив вільний доступ до wi-fi у кафешці, корпусі або… у тій же бібліотеці! Раніше чудовим подарунком була книга, а зараз, куди не глянь, усі в транспорті, навіть люди похилого віку, читають електронні книги – от що його робити? Таке враження, ніби ми ніколи і не змінюємо статус на «оффлайн» – мережа залишається з нами навіть під час занять. А як у кого немає такої можливості, то одразу ж, прийшовши додому, вони кидають речі та занурюються у глибини соціальних мереж. Їх у Інтернеті – безліч. А ще – блоги, мікроблоги, сервіси Web 2.0 та інше, інше, інше... Але, безперечно, було б необачно та навіть лицемірно шукати в цих
інноваціях лише вади. Давайте виділимо, які переваги принесла з собою епоха Інтернет-соціалізації.
Ми можемо:
- Створити групу в соціальній мережі, де можна викладати всі завдання та фотографії конспектів, обговорювати різні спільні заходи.
- Швидко зв’язатися з потрібною людиною, або навіть з викладачем, та запитати щось щодо навчального процесу.
- Отримати доступ до практично будь-якої інформації, в тому числі й навчальної.
Але, на жаль, часто трапляється так, що ми не можемо:
- Вільно спілкуватися між собою, бо в нас весь час забирає Інтернет.
- Приділяти більше уваги навчанню.
- Подолати залежність від Інтернет-мережі.
- Бути впевненими у безпеці інформації.
А тепер розглянемо пару прикладів, які допоможуть нам хоча б на час відволіктися та зайнятися навчанням без соціальної мережі:
Знайшовши вихід із соціальних мереж, ти побачиш безкрайній світ вражень, що чекає ззовні, та інші можливості для розвитку та спілкування. Насправді у місті, якщо обернутися, відбувається стільки всього цікавого, чого сидячи в Інтернеті просто не помічаєш.
Чим для нас зараз є Інтернет? Винагородою, що вимірюється кількістю лайків під фото? Виграшем у безплідній суперечці? Чи гонитвою за нездійсненними бажаннями? Як і будь-яке людське творіння, він є тим, що ми з нього робимо.
