ХХІ століття, а особливо останні його роки, диктує нам нові умови життя. Домашні телефони зі слухавкою на спіральному проводі можна сміливо відносити до музеїв антикваріату, а забутий вдома чи, не дай боже, десь загублений мобільний телефон – це практично марно втрачений день та величезний стрес. Під час підготовки одного з матеріалів для цього номеру моя юна колега запитала в мене, що з собою взяти на подію, в якій ми збиралися взяти участь як журналісти. Трохи подумавши, я впевнено відповіла: «Блокнот для записів і ручку», навіть не замислюючись, що можуть бути інші варіанти. Тож коли замість вищеназваних предметів у руках дівчини я побачила сучасний планшет, то раптом зрозуміла, що дещо в нашому житті змінилося назавжди. Чи, може, то я надто захопилася ретро-епохою?.. Але ні, у той же час маю сказати, що на противагу цьому була й зовсім інша історія. Уявіть, яким було моє здивування, коли ще один автор нашого журналу приніс мені матеріал… написаний вручну на кількох аркушах звичайного паперу! При цьому він зізнався, що поки писав цей матеріал у потязі, люди дивилися на нього зі здивуванням та справжньою цікавістю. 

Що ж, нині ми живемо вже зовсім в іншому світі. Модне слово «like» практично стало своєрідною «валютою», за допомогою якої ми можемо оцінювати себе та інших людей. До речі, саме завдяки соціальним мережам став можливим Євромайдан у тому вигляді, в якому він відбувся. Адже якраз через свої статуси, сторінки та різноманітні групи користувачі безперервно поширювали необхідну інформацію, закликали виходити на вулиці та просили допомоги або ж підтримки. Таким чином, стрічка новин наших друзів у соцмережах дуже швидко перетворилася на справжню хроніку подій, за якими хочеш-не хочеш, а доводилося спостерігати.
 
Поява Інтернету значно спростила життя студентам, і разом з тим спорожнила бібліотеки, в яких і так було доволі малолюдно, тихо та іноді навіть якось не по собі. Ми звикли до багатьох новинок, які з’явилися в нашому житті останнім часом, але, таке враження, так і не звикли до самих себе.
 
Утім, я в жодному разі не збираюся нікого відмовляти від користування соціальними мережами чи іншими надбаннями сучасних технологій, адже я так само є активним користувачем Інтернету. Однак, якщо коли-небудь вам раптом захочеться ненадовго повернути час, який, здається, вже назавжди втрачено, просто візьміть в руки старий забутий блокнот та звичайну кулькову ручку, і повірте, що ви здатні стати найкращим автором усіх часів, лише поринувши у світ власної душі.




Далі...


Далі...


Далі...