Мелодійне сопіння на лекції – це «Ахіллесова п’ята» багатьох студентів. Щоб побороти цю згубну пристрасть, фахівці радять спати мінімум сім годин та правильно харчуватися (їсти більше фруктів, горіхів, випивати 1,5-2 літри води на день). Також важливо робити фізичні вправи – звичайна ранкова зарядка допоможе триматися «бодрячком» на парах.

Але буває так, що і спиш добре, і харчуєшся повноцінно, а самопочуття – хоч зараз у космос. І все одно очі заплющуються як тільки лектор заходить до кабінету, а через певний час ти вже безсоромно дрихнеш.

Часто-густо справа не лише в студентові, але й у самому лекторові, який не вміє налагодити контакт з аудиторією. З таким оратором, як кажуть, або абстрагуйся, або взагалі не приходь.

Якщо від «колискової» лектора абстрагування не допомагає, можна малювати схему лекції в зошиті або чатитися з друзями. А можна піддатися спокусі й… заснути. Тільки спати потрібно, скажімо так, ввічливо: не варто розслаблено похропувати на всю аудиторію, лежати на парті та сподіватися, що сусід розбудить. Можна призвичаїтись у напівсні реагувати на інтонації лектора: вчасно розплющувати очі й намагатися відповідати на запитання. Плюс – рівно сидіти за партою. Однак цим методом зловживати не варто, адже лектор теж людина: сьогодні зрозуміє, а завтра може образитися.

 




Далі...


Далі...


Далі...